Сірка (S) виступає важливим в харчуванні рослини макроелементом нарівні з фосфором, азотом.

Сірка (S) виступає важливим у живленні рослини макроелементом на рівні з фосфором, азотом. Сірка є складовою часиною білків, зокрема незамінним компонентом амінокислот (цистин, цистеїн, метіонін) та фітогормонів, бере участь у процесах обміну речовин, а саме біосинтезу білка, в окисно-відновних процесах, впливає на функціонування активності гідролітичних ферментів, на синтез вуглеводів, збільшує інтенсивність асиміляції, бере участь у проходженні поділу клітини рослинного організму, сприяє утворенню при перенесенні електронів залізосіркобілками хлорофілу під час фотосинтезу, позитивно впливає на утворення бульбочкових бактерій під час азотфіксації, допомагає формуванню молодих тканин листків, генеративних органів (зокрема насіння), входить до складу вітамінів (тіаніну, біотину, групи В), покращує живлення макро- та мікроелементами (азотом, фосфором, калієм, кальцієм, магнієм, бором, міддю, цинком та молібденом), збільшує стійкість у рослин до шкідників, стрес-факторів (засухи, зміни температурного режиму) та впливає на урожай сільськогосподарських культур.

В ґрунті сірка представлена в рослинних органічних рештках і гумусі (в такій формі для організму рослин є недоступною), потрібно щоб відбулася трансформація сірки в напрямку мінералізації за участю мікроорганізмів, але цей процес в ґрунтовому середовищі проходить занадто повільно, а основна частина сірки адсорбується ґрунтом з атмосфери (S02) та потрапляє з опадами. Потрібно удобрювати сільськогосподарські культури сульфатами, які у складі мають сірку і поєднуються з іншими головними речовинами та є найбільш доступними для рослини (вміст сірки 10–25% від загальної кількості). Для овочевих культур потреба в даному елементі є досить значною, зокрема для помідорів, цибулі, часнику, селери, різних сортів капусти посівної, ріпаку, соняшнику, люцерни, конюшини, гороху, сої, картоплі, а плодово-ягідним деревним рослинам та зерновим культурам сірка потрібна в незначній кількості. Сірку не рекомендують поєднувати з кремнієм.

Дефіцит Сірки: при недостатній кількості сірки утворюється блідо-зелене забарвлення на молодих листках (зовнішні ознаки схожі з дефіцитом азотного живлення (хоча зміни при нестачі азоту спостерігаються на старих листках)), через певний час вони жовтіють, набувають червоного відтінку (відбувається нагромадження антоціанів), та згодом відмирають, у представників родини капустяні (листки стають довгими, вузькими), пасльонові (мають малий діаметр стебел, які стають дерев'янисті, тверді), айстрові (соняшник – утворює дрібні суцвіття – кошик, не спостерігається цвітіння), бобових (уповільнюється життєдіяльність азотфіксуючих бульбочкових бактерій та процесу фотосинтезу). При недостатній кількості у ґрунті сірки затримується ріст і розвиток стебел (стають тонкими, жорсткими, ламкими та дерев’яніють), зменшується стійкість у рослин до хвороб, шкідників та стрес–факторів.

Взаємовплив Сірки з іншими елементами